Шевальє (фр. chevalier — лицар) — в Середньовіччі член лицарського ордену або мандрівний лицар; шляхетський титул. Шевальє — молодший шляхетський титул у монархічній Франції, а також в деяких інших європейських країнах. Відносився до осіб, що належали до вищого класу (аристократії, шляхти), проте які не мали іншого титулу (зазвичай молодших синів аристократів, що мали більш знатний титул). У перекладі з французької слово «шевальє» означає важкоозброєного вершника (лицаря). За вірність шевальє отримували від володаря спадкові землі й інші привілеї.